Свідомість повернулася ривком, ніби хтось вихлюпнув на мене відром холодної води. Піднявши голову, я оглянувся: я лежав у власному шаті. Треба ж, він начебто й досі був у фортеці — у моїй кареті. Першим ділом я подивився на свої ноги й сумно зітхнув: їх не було, причому повністю — мало не до пояса.
Що ж, у цьому світі відсутність кінцівок не проблема, були б гроші, а вони в мене є. Значить, маги життя виростять ноги заново. Звісно, доведеться заново вчитися ходити, але з цим упораюся. Якщо чесно, то я взагалі думав, що я вже мерцьовий: не встигнуть мене винести з «мертвого плями» й надати допомогу — занадто швидко я почав розкладатися, та ще й зараження по тілу пішло лякаючими темпами.