— Стен, іди Лінді потримай! — крикнула мені мама з першого поверху. — Твій гарх гостей у дім не пускає.
— Йду! — відповів я і закрив книгу. Сьогодні це були не перші відвідувачі мого дому. Як і припускав батько, наступного дня після мого приїзду до нас зачастили його колеги.
Звісно, причини для візиту були різні, але насправді все було просто: усім хотілося подивитися на «ручного» гарха.
Та тільки мій улюбленець не був згоден із тим, що на територію, яку вона вже вважала своєю, почали заходити якісь непонятні особи. Звісно, гавкати, як проста дворовa собака, вона не вміла, тому просто підбігала до воріт і гарчала, показуючи гостям свої величезні ікла.