Син Губернатора

Чи могла я уявити, як круто повернеться моє життя? Ще вчора — вихованка дитячого будинку, а сьогодні — студентка престижного вишу, де навчається син самого губернатора. Беземоційний, самовдоволений і цинічний, хоч і… красивий. І від нього пахне незнайомо. Дорогими парфумами, грошима й перевагою над іншими.

— Я піду? — кажу тихенько.

— Дати гроші? — раптом запитує він і, не чекаючи моєї відповіді, дістає з внутрішньої кишені кожаної куртки гаманець. Відкриває його й дістає дві купюри номіналом п’ять тисяч. Я дивлюся на них, а перед очима вже майорять нові черевики, тепла куртка… нормальна їжа.

Герман, мабуть, помітивши мою реакцію, холодно посміхається.

— Бери.

Я ловлю його сірий погляд і мимоволі здригаюся. Він навмисно принижує мене.

— Ні.

— Мало?..