— Чорт! Хто тебе сюди пустив? — лається Льоха, витираючи рушником струмки поту з шиї.
— Вийди й закрий двері з того боку.
У приміщенні повітря прохолодне, але сперте, та все одно я ковтаю його величезними ковтками.
— Льоша, я хотіла спитати…
— Забирайся звідси!
— Навіщо ти морочиш голови моїй подрузі? У дівчини до тебе все серйозно.
— І в мене серйозно.
Я вбираю отруту його слів і вростаю ногами в підлогу. Як же холодно стає!
— Ти брешеш. Я ж знаю про твої почуття!
Повісивши рушник на плече, він дістає з кабінки гель для душу й шампунь.
— Вони були. Можливо. Зараз перегоріло.
— Не вірю, — хитую головою.
— Мені байдуже, Вар’ка. Правда, — каже зовсім серйозно, — досить за мною тягатися.
Історія Олексія Денежка, цикл «Греховцеви». Усі книги читаються окремо.