Я отямився у чужому тілі — навколо крики, на руках чиясь кров. Переді мною «мажор» ґвалтує дівчину, упевнений, що зв’язки батька врятують його від покарання. Як це знайомо…
— З дороги, гадюка! — я б’ю виродка ногою в обличчя.
Але я вже не в 21 столітті, а в тілі стрільця, на дворі 1682 рік. Москва кипить і готова вибухнути бунтом — краще й не придумаєш.
У минулому житті впливовий мерзотник убив мою сім’ю. Відкупився від правосуддя й уникнув покарання. Я вчинив самосуд, загинув і отримав другий шанс. Цього разу я не дозволю, щоб гроші й влада рятували злочинців.
Мій принцип простий: недоторканних більше немає. Якщо для справедливості треба підняти стрілецький бунт — я його очолю. Якщо треба знести трон — я не вагатимуся.
Петро Перший іще хлопчисько. Але я стану його наставником і виховаю царя, який назавжди позбавить Росію від корупції та беззаконня. Або загину знов — але тепер уже не марно.