Слуга державний 6. Перо і штуцер

Я приходжу до тями в чужому тілі — навколо крики, на руках чиясь кров. Переді мною мажор ґвалтує дівчину, упевнений, що зв’язки батька врятують його від покарання. Як же знайомо…

— Забирайся з дороги, потворо! — б’ю виродка ногою в обличчя.

Тільки я вже не в XXI столітті, а в тілі стрільця, надворі 1682 рік. Москва вирувує й готова вибухнути бунтом — краще й не придумаєш.

У минулому житті впливовий мерзотник убив мою сім’ю. Відкупився від правосуддя, уникнув покарання. Я влаштував самосуд, загинув і отримав другий шанс. Цього разу я не допущу, щоб гроші й влада рятували злочинців.

Мій принцип прост: непокараних більше немає. Якщо для справедливості знадобиться підняти стрілецький бунт — я очолю його. Якщо потрібно буде знести трон — я не вагатимуся.

Петро Перший ще хлопчисько. Але я стану його наставником і виховаю царя, який назавжди позбавить Росію корупції та беззаконня.

Або загину знову — але тепер уже не дарма.