Здавалося б, що може бути простіше й неприємніше, ніж відвідати похорон людини, яка не дуже тобі близька? Виявляється, може. Якщо ти дізнаєшся, що померлий — багато років працював на тебе — був убитий. Ба більше, у життєписі Клода Тез’є, звичайного управителя маєтку, виявилися дивні прогалини, і ніхто не зміг розповісти, де ж він був і що робив у ті місяці. Лавінія Редфілд не любила прогалин у біографії жертви. Досвід підказував: саме в таких прогалинах і ховаються вбивці. А незрозумілої інформації ставало дедалі більше, немов кроликів: несподівана поява й раптова смерть вдови, яка зовсім не вдова; підозра у злочині, вчиненому за допомогою артефакта; дивна метушня в маленькому сонному містечку неподалік від маєтку… Довелося командирові пожертвувати відпусткою та зайнятися розслідуванням, бо ніхто не має права піднімати руку на те, що належить родині Редфілд, а Клод Тез’є належав саме їй.