Вона росла далеко від Києва, у глухому куточку, де юних дівчат і досі віддавали князю-ведмедю, а їхньою долею розпоряджалася стара відьма-відуня, чия хатинка стояла на межі світу живих і мертвих. Племінниця Олега Віщого, що підкорив багатий Царгород, вона була завидною нареченою — а тому її рукою планували розпорядитися в політичних цілях. Та характером і впертістю дівчина пішла в дядька й вирішила все по-своєму. Ще трохи — і ім’я Ольги стане відомим не лише на всіх слов’янських землях, а й далеко за їхніми межами.