Гуров прокинувся від тупого, свердлувального болю в скронях. У тиші готельного номера він виразно чув, як у грудях бухкає серце — в унісон із розміреними клацаннями механічного будильника, який надала у його розпорядження наймиліша Алевтіна Никанорівна, що виконувала в цьому «готелі» дивну суміш обов’язків. Ця жінка поєднувала в одній особі портьє, доглядальницю коридору та відповідальну адміністраторку. У жодній із цих ролей, як і слід було очікувати, вона не досягала успіху, але її це анітрохи не хвилювало. Уявлення Алевтіни Никанорівни про готельний сервіс застигли на рівні сімдесятих років двадцятого століття, коли дозвіл переночувати на жорсткому дивані в неопалюваному вестибюлі міг вважатися актом милосердя, а холодна вода в номері — додатковою послугою.