Як мене звати? Не важливо, бо я цього не пам’ятаю. Я прийшов до тями, опинившись серед зомбі, зі шрамами на голові й повною втратою пам’яті. Єдине, що залишилося мені з минулого — військовий медальйон на шиї та мої інстинкти. А інстинкти підказують лише одне: виживати.
У цьому місті немає законів — лише голодні живі мерці та ще більш голодні люди, які вчепилися в життя й готові на все за ще один день. У мене немає друзів і немає минулого. Лише зброя, яку я знайшов, і група людей, яким я тепер потрібен. Я не лідер, але вони бачать у мені останню надію.
Дарма. Я не рятівник, не герой і не той, кому можна довіряти. Але якщо ми хочемо вижити, доведеться навчитися грати в цю гру.