Йшов, спіткнувся, упав у пастку, отямився… знов пастка! І ніякого гіпсу!
А ось тайга виявилася чужою. Та що там тайга — взагалі інший світ!
Лежу собі значить у маренні, а поруч якась ельфійка походжає. Думав, усе, передсмертні галюцинації старого діда накрили. Ан ні. Як до тями прийшов, то взагалі нічого не зрозумів: альтернативна Російська Імперія, гігантська Розломина, з якої лізуть тварюки, а перед очима миготять «системні підказки».
Але тридцять років у єгерях не проп’єш, тож розберуся.
Ось тільки б зрозуміти, що знищило військовий караван, не лишивши жодного сліду…