Йшов, спіткнувся, попав у капкан, отямився… знову капкан! І ніякої гіпсової пов’язки!
А от таїга виявилася чужою. Та що там таїга — взагалі світ інший!
Лежу собі, значить, у маренні, а поруч якась ельфійка ходить. Думав, усе, це вже смерть і передсмертні галюцинації старого діда накрили. Ні. Як прийшов до тями, так і взагалі нічого не збагнув: альтернативна Російська імперія, гігантська Розлома, з якої повзуть тварюки, а перед очима миготять «системні підказки».
Але тридцять років у єгерях не проп’єш, тож розберемося.
Ось тільки б зрозуміти, що знищило військовий караван — і не залишило по собі жодного сліду…