Йшов, спіткнувся, попав у капкан, отямився... знову капкан! І жодного гіпсу!
А ось тайга виявилася чужою. Та що там тайга — взагалі інший світ!
Лежу я, значить, у маренні, а поруч якась ельфійка ходить. Думав, усе, передсмертні галюцинації старого діда накрили. Ан ні. Як до тями прийшов — так узагалі нічого не зрозумів: альтернативна Російська Імперія, гігантський Розлом, з якого лізуть тварюки, а перед очима миготять «системні підказки».
Але тридцять років у єгерях не проп’єш, тож розберемося.
От тільки треба б зрозуміти, що знищило військовий караван, не лишивши жодного сліду…