Червоний генерал Імперії 2

У весняному 1896 році радянський генерал-лейтенант у відставці Сергій Михайлович Лопатін засинає в кріслі над книгою про російсько-японську війну — і прокидається приамурським генерал-губернатором Миколаєм Івановичем Гродековим у Хабаровську другого травня 1900 року.

У голові — атеїст, комуніст, дитина війни, яка втратила батька під Курськом і брата під Вітебськом. У тілі — генерал від інфантерії, сходознавець, наказний отаман трьох козацьких військ. Під рукою — округ від Шилки до Камчатки, двадцять чотири батальйони стрільців, шість козацьких полків і п’ятдесят вісім днів до того, як з китайського берега Амура на Благовєщенськ полетять перші снаряди.

Його завдання — не просто виграти в японців п’ять років по тому. Завдання глибше: до сімнадцятого року в нього на руках має бути коло людей, здатних дати країні іншу революцію. Без розстрілів на Луб’янці. Без голоду тридцять другого. Без сорок першого, у якому він, хлопчик, утратив усе.