Кінець казки

Після осені й зими на Русь прийшла весна. Потемніли на полях проталини, полуднем прилетіли птахи, на деревах проклюнулися бруньки.

Повернулися додому і княжич Іван та Яромир Сірий Вовк. Та не одні повернулися — із великою здобиччю: кам’яним яйцем, яке береже смерть самого царя Кащія. Бере дуже надійно, правда. Ніяк не розбити яйце, не розколоти. Є воно чи немає — що є різниця? Можливо, відповідь захована в Кащієвому царстві — туди тепер веде шлях друзів, на схід, у чорні ліси й болота.

Тільки й Кащей Безсмертний сиднем не сидить. Зібравши військо незліченне, силу велетенську, іде великою війною на захід, іде палити пожежами села й ниви. Погибель іде зі сходу — горе для російського народу, для всього людства. Близиться смерть усього живого, і закінчується добра казка.

Хек. Хек. Хек.