Нова реальність набуває глибини й барв. Світ пізнає народження, світ пізнає смерть. Пуповина, що з’єднує Землю й Друмир, стоншується, і навіть Неназваний не в змозі запобігти неминучій катастрофі!
Хіба міг Гліб пройти повз просту російську дівчину, яка чудом втекла з китайського рабства й, тихим відчаєм, благала про допомогу випадкову людину — ту, що говорить рідною мовою?
І ось уже закручується туга пружина протистояння: небачені раніше десятитисячні армії сходяться посеред Фронтiру, пропалюючи кілотони мани, спікаючи пісок у скло й прорубуючи невразливі міфрилові обладунки. Ярий російський «Ура!» заглушає китайське «Ваньсуй!», і боги тремтять від людської жорстокості.