Крихітка свічки з Плоті Його Душі догорала посеред Великого Ніщо. Тремтливе полум’я на кінчику Спалаху Душі Його Душі кидало тисячі безмовних Тіней.
Одна з Безликих схилила голову до плеча, задумливо хмикнула й наморщила чоло. Локальна секунда вічності на роздуми — і Тінь узялася за артефактну пензлик, роботи Рук Самого. Деревце — із молодого пагону Древа Світів. Пензлик — з шерсті Небесного Звіра. Єдиного в цьому шарі реальності. Зоряний пил під лапи його дорогих…