Загальноєвропейська бійння триває. На російсько-німецькому фронті встановилася тривала пауза, а тим часом Австро-Угорщина зазнає незворотної поразки. На заході, у Франції, після Битви на Сені фронт стабілізувався в сорока кілометрах від Парижа, а на Балканах утворився союз із Росії, Сербії та Болгарії — природними ворогами якого стали турки, австрійці та трохи греків із румунами. Для Сербії цей альянс означає порятунок від удару в спину, для Болгарії — війну за національну гідність, а для Росії — можливість оволодіти Босфором і Дарданеллами, перетворивши Чорне море на власне внутрішнє водоймище.
І якраз у цю пафосну мить у Санкт-Петербурзі назріває змова профранцузьких еліт за зразком лютого 1917 року. Але Артанський князь готовий і до такого повороту подій. Світ стоїть напередодні моменту, коли нічого вже не буде колишнім, і Англії та Франції ще належить усвідомити глибину того кошмару, у який вони самі себе загнають, намагаючись скинути царя Миколу.