Я був дурним і слабким? Та чорта з два! Просто я не зумів розібратися зі своїми проблемами й наївно повірив, що сховаюся від них на іншому кінці світу. На жаль, мої неприємності були схожі на злих псів, що біжать слідом і кусають за ноги. Від таких не сховаєшся, таких не задобрить шматком ковбаси й не обдуриш чужою личиною — якщо вони відчують, неодмінно наздоженуть і роздеруть на шматки.
І так — шукачі мого сліду вже стали на моє ім’я. Від них не втекти, і навряд чи я зможу підібрати достатньо переконливі аргументи, щоб мене просто лишили в спокої. А значить, доведеться всіх їх убити. Інакше ніяк, адже на кону моє нове життя адепта й лікаря. Нехай чуже мені й не треба, але що моє — те моє!