Аколіт у крові по лікоть

Я був найзвичайнішим босяком і випадковим чорнокнижником, абітурієнтом, який провалився, та адептом не гіршим за інших, стажером-лікарем і пластуном Мертвої піхоти. Але найголовніше — я вічно був комусь винен. Спочатку старшим Гнилого дому та заправилам Зарічної сторони, потім керівництву школи Огняного будяка, а після — наймачам-торгашам. Скільки себе пам’ятаю, на мені висів той чи інший борг, і начебто з проривом в аколити все лишилося по-старому, але ні, ні, ще раз ні. Скоро все зміниться найрадикальнішим чином. Скоро я розплачусь із усіма своїми боргами, а за деякими навіть розрахуюсь. Я рішуче нікого не забуду.