Рано чи пізно це мало статися. Я повернувся на батьківщину, до столиці мінського князівства. Ще кілька років тому я дуже зрадів би цьому факту. Але ким я був тоді? Жебраком-родичем, який не зміг піднятися в ранзі вище Воїна й віддав своє життя як заставу для мирної угоди двох ворожих кланів. Лише пізніше я дізнався: одні родичі мною не потребували, а інші нічого не змогли зробити, коли мене відправили до Китаю. Але тепер, коли я повернувся, усе змінилося. Мені є що втрачати, і для кожної сторони родини я певною мірою є «ставкою».
Великі гроші — це велика бруд, і ніхто не збирається рахуватися з моїми інтересами. Я поки не знаю, як відбиватися від їхніх жадібних рук! Але одне я знаю точно: якщо вони впевнені в легкій перемозі надо мною, то вони дуже сильно помиляються!