Армія Карфагена форсованим маршем рухається до Риму, знищуючи на шляху рештки легіонів, розбитих під Каннами. Федір Чайка, який піднявся до командира хіліархії, іде попереду в авангарді. Він першим вступає в бій із розрізненими силами, які під його командування зібрав сенатор Марцелл, намагаючись перекрити фінікійцям шлях до серця країни. Але солдати Карфагена зметають усі перепони. Міста римлян здаються одне за одним. Ще один удар — і сам Рим перестане існувати. І ось уже здригаються стіни вічного міста від ударів метальних знарядь. Палають вогнем вілли сенаторів і передмістя, підпалені розлюченими кельтами. Та Рим, над яким Ганнібал уже заніс караючий меч, чинить шалений опір, наче поранений звір. Сенат не має наміру здавати місто, стягуючи до нього останні сили. А крім того, в його країні залишилося чимало ворогів і заздрісників, яких успішний полководець Карфагена нажив. Завжди знайдеться хтось, готовий вдарити в спину. А тим часом на півночі відроджується скіфська кочова імперія. І коні багатотисячного війська нового царя вже витоптують землі віддалених грецьких колоній, підминаючи їх під себе одну за одною, відкриваючи шлях до метрополії.