Жнива скорботи. Частина 1

«...На сьогодні ця книга є єдиним історичним звітом про найважливіший період радянського минулого. Вона відображає страшний час кривавої сталінської епохи, найтяжчий за кількістю своїх жертв. У книзі показано, як під тиранією Сталіна та його приспішників було знищено все старе селянство, а разом із ним вирубано й історичні корені російського, українського та інших народів. За відсутності правдивої історії цих подій мені видається важливим, щоб моя книга дійшла до російського читача……

Твердження, що в 1932–1933 роках не було голоду, а розмови про нього трактувалися як антирадянські виступи. І лише кілька років тому визнали, що голод існував, пояснюючи його саботажем куркулів і посухою. Неприйняття такого пояснення тлумачилося як антирадянство. Пізніше, втім, визнали: голод був спровокований політикою уряду. Але й досі не визнавалося, що саме такою була задумка Сталіна та його оточення. І ця позиція кваліфікувалася як антирадянська. Сьогодні в СРСР визнають, що й це мало місце, однак твердження, ніби загинуло понад чотири-п’ять мільйонів, вважають антирадянськими…

Усе це важливо відзначити хоча б для того, щоб показати, як поступово в Радянському Союзі знімаються «антирадянські» оцінки. «Нелюдська влада брехні», про яку говорив Б. Пастернак, починає руйнуватися…»

Представлено першу частину книги, «Головні дійові особи. Селяни, партія, народ»