Книгу Марії Конюкової можна вважати одночасно й портретом на тлі епохи, і описом епохи на тлі портрета. Герой роману — дід Марії, який більшу частину життя прожив у Радянському Союзі. Існування в радянській імперії перетворило його — талановиту, розумну людину, фізика-ядерника — на представника особливого типу людей, яких радянський письменник Ілля Еренбург називав «жахнутими». У книзі про життя й виживання homo soveticus автор намагається осмислити епоху СРСР 1970–80-х років, до оцінки якої ми лише сьогодні почали підходити. Для головного героя реальність була поєднанням багатого й яскравого життя духу та щоденної боротьби за нормальне існування в умовах тотального дефіциту й «залізної завіси». Головній мрії діда судилося здійснитися: він помер дуже похилого віку, власною смертю й у власному ліжку, уникнувши всіх небезпечних пасток, які ставив перед ним вік-волкодав. Але якою ціною…