Геній безвідповідної любові

Це притча про шалене кохання до життя, де іронія стає рятівною сіткою над безоднею існування. Роман, у якому немає лінійного сюжету, але є щира правда про те, як залишатися собою у світі, повному трагікомедії.

«Геній безвідповідного кохання» був номінований на Букерівську премію чверть століття тому, але не отримав її, бо тоді здавалося, що існують важливіші твори, ніж ця незвична й весела притча про пристрасть до життя. Тепер ми розуміємо: цей роман створений для всіх часів. Це історія про те, як жити в абсурдному та комічному світі, зберігаючи рівновагу, переступаючи через безодню буття й зупиняючи мить, не позбавляючи її руху та життя. Роман багатошаровий і не має єдиного сюжету, відображаючи химерну природу життя, безперервного та непередбачуваного: мерехтіння тексту й розуму, поєднання іронії та серйозності, віра в чудо, і передусім незмінне відчуття гумору Марини Москвиної, де гумор — не мета, а чарівна призма, крізь яку людські конфлікти здаються смішними, а драми — подоланними. Так автор, сміючись і плачучи, досягає того, що не завжди під силу навіть алхімікам у пошуках філософського каменя. Читайте й перечитуйте Москвину — вона знає щось важливе. Що саме?