Заноза для хірурга

Я так чекала зустрічі з новим керівником відділення. А він…
— Ви ніколи не станете хорошим хірургом— його губи кривляться, а голос холодний.
Я стискаю кулаки.
— Ваші ці ваші жіночі заморочки— він невагомо жестикулює— тут не пройдуть! Хірургу потрібні залізні нерви й міцна рука!
— Як ви смієте?!— зірвавшись, я підскочую ближче, шиплю йому просто в обличчя.
Ми опиняємося недозволено близько. Дихаємо одним і тим самим повітрям. У його очах раптом спалахує щось — зіниця розширюється, і я бачу своє відображення, а в ту ж секунду чоловік різко відступає назад.
— Я все сказав! Ні вже! Я доведу цьому зарозумілому хвальку, що я на багато здатна, і змушу його пошкодувати про свої слова!