Найсправжніший колишній бос

— До компанії влаштувався працювати батько мого сина, — шепочу в мобільний.

— Що?! — голос у трубці звучить розгублено. — Який ще батько?

У мене раптом стають дибки волоски на руках, по хребту повзе холод. Так я можу реагувати лише на одну людину…

Обертаюся й бачу його на вході. Свій нічний кошмар.

— Не поспішайте, Маріє В’ячеславівно, я почекаю — ви, очевидно, обговорюєте якісь дуже важливі речі… у робочий час! — чоловік вигинає одну брову, і я, облизавши сухі губи, скидаю дзвінок.

Його погляд раптом змінюється, зупиняючись на моєму обличчі, і мені стає нічим дихати. Я знаю цю хижу прищуленість очей, хоча бачила її лише раз.