Мама для дітей боса

— Ви любите дітей? — він кидає на мене суворий погляд з-під нахмурених брів.

Мені хочеться закотити очі.

— Обожнюю, — відповідаю впевнено.

Не те щоб я прикрашаю… хіба що зовсім трохи.

— Давайте зробимо так. Я пропоную вам роботу…

Я розквітаю в усмішці. Невже вийшло?

— …нянею мого сина, — докінчує він.

Усмішка з’їжджає з мого обличчя так само швидко, як з’явилася.

— Взагалі-то, я прийшла на вакансію секретаря, і…

— Іншої роботи для вас у мене немає. Ви згодні на посаду няні?

— Згодна.

От тільки знати б, на що я підписалася: мені прислали допомогу чи випробування?