Забуті тіні

Зручно полювати за здобиччю, коли в тебе майже випадково з’являється книжка, де вказано найкращі місця для пошуків. І ще зручніше, коли знаходиш те, про що автори таємної книги навіть не здогадувалися. Ось так, удача за удачею, я крокую шляхом свого грандіозного задуму. Він веде мене до дверей, за якими прихована найбільша таємниця цього світу. От тільки підлога перед цими дверима — наче дзеркало, відполірована підошвами моїх попередників. До неї приходять усі, кому не лінь. Виявляється, навіть останній невдаха знає все — і про таємницю, і про дорогу до неї. Це що, кінець? Похорон великого плану? Може, мої попередники стукали не так?