Вороги сильні, ворогів багато, вороги наступають. А в мене немає припасів для армії, немає зброї для неї й навіть немає самої армії. Повсюди процвітає чудовиська корупція, держава наших союзників ніким не керується, чернь бунтує, сановники розбігаються або стають зрадниками. Поруч зі мною суцільна крадіжка — невідомо куди зникає абсолютно все, а мій старий приятель у цьому криміналі не замішаний (так, звучить неймовірно, але це саме так — він сам у шоці).
І за таких умов я маю залишити союзників. Причому не просто залишити, а залишити так, щоб збоку це виглядало шляхетно. Ніхто не повинен звинувачувати імперію в тому, що ми кинули Мудавію в скрутну годину, прирікаючи її народ на геноцид.
Отаке собі нетривіальне завдання.
Мені простіше перемогти.
І заодно змінити владу…