Пара… Раніше я вважала, що це всього лише залежність на фізичному рівні, закладена природою. Але насправді — виявилося чимось більшим. Настільки більшим, що й слів не підбереш, як важлива й потрібна вона.
Не дивно, що вовки вмирають від туги, якщо лишаються без своєї половинки. Хіба можна дихати без кисню? Адже твоя пара — це твій кисень. Якщо помирає вона — і для тебе життя закінчується.
Чи можливо інакше? Поки божевільні вчені не вирішили втрутитися в закони Місяця, я точно сказав би: ні.
Але Аврора… Інша. Вона перевернула мій світ. Навіть не так… Рознесла його дощенту! І знову збудувала.