— Ох, яка мила феєчка завітала сьогодні до мене на вогник. Чого хочеш за цю ніч, феєчко? — Обернувшись, я натрапляю на очі чорні, як ніч. Вони пожирають мене так відкрито й безсоромно, що одразу стає не по собі. — Навряд чи в тебе знайдеться хоч щось, що могло б мене зацікавити, — відвертаюся від нього. — Таких нахабних подарунків мені ще не дарували, — долітає мені йому за спину. — Може тому, що я тобі зовсім не подарунок? — бурмочу собі під ніс, збираючись піти. І тут же мене хапають за руку й розвертають назад до нахабника. — Ти, мабуть, не зрозуміла, фея. Я сказав, що ти мій подарунок. Отже, так воно й є. Роздяга́йся. Хочу подивитися, що під обгорткою. Він жорстокий перевертень, який не знає відмов. Він не чує слова «ні». Він Альфа. Брато вбивця на прізвисько Каїн. Він привласнив усе, що належало Ноелю Моро. І тепер вирішив привласнити мене. Звичайну маленьку студентку, яку доля закинула в його дім на одну ніч. Ну ладно, може не зовсім звичайну. Але про це йому точно краще не знати. Інакше він уже ніколи мене не відпустить.