З дзвоном одна за одною летять царські корони з голови Короля Королів — Сварога. У мить гасне життя чарівника, ніби задмухнули свічку. На полях брані почалася велика косовиця. У руків’ї меча спалахує рубіновим блиском крові — із клинком давньої роботи.