Голова Сварога дедалі нижче схиляється під вагою нових корон. Але дзвін келихів і улюблені жіночі голоси відволікають його від гіркоти втрат. А наростаючий шурхіт, шелест, шум сусідніх сторінок знову відлунює давнього Шторму й змушує взятися за королівську справу. Крізь ніжне світло танцюючого під тінню ночі Дріади Сварог бачить, як потоком з неба рвуться тонкі смуги пронизливо-синього світла. Талар от-от потоне в них… І проти нового злодія зібрано таку армію, що хіба сусідам не страшно. Якби знати, куди завдати удару!