Притулок. Книга п'ята

Сховище буває лише для своїх — для тих, хто розуміє, приймає, любить і захищає одне одного. Але ніхто не живе в вакуумі, у порожнечі, тож рано чи пізно поруч з’являтимуться нові люди. Хтось буде близьким і своїм, а від когось захочеться втекти якомога швидше й якомога далі. Та от тільки… куди тікати, якщо за твоєю спиною — твоє сховище і ті, хто тобі дорогі? Отже, від чужих і чужих доведеться тримати кругову оборону. І ось уже здригнувся московський вокзал від рішучого кроку тітоньки-енерговампіра, яка плює на всіх, крім себе коханої, а в місцевих лісах виявився жадібний тип, що промишляє ловлею птахів. А ще до нового мешканця підмосковного дачного селища їдуть жадібні й ненаситні родичі, впевнені, що їх треба забезпечувати довічно. На всі ці виклики нашим героям доведеться давати відсіч. Ні, не тому, що мешканці сховища не гостинні, а тому, що не варто витрачати своє життя на тих, хто любить лише споживати оточуючих, нічого не даючи натомість.