Я був відставним пенсіонером і колишнім співробітником КДБ, який жив минулим і тугою за державою, якої більше немає. Я чітко бачив момент, коли ми пішли хибною дорогою, пам’ятав тих, хто продав принципи, хто прорахувався, і тих, хто волів удавати, ніби нічого не відбувається. І раптом доля дала мені змогу почати спочатку: я отямився в молодому тілі — тепер я особистий охоронець Л. І. Брежнєва. Але що робити з тим, що я знаю? Відійти вбік і просто спостерігати? Обережно підштовхувати події, змінюючи дрібниці в надії, що цього вистачить? Чи ризикнути всім і спробувати зламати саму логіку часу? Це шанс переписати майбутнє — моє. А можливо, й усієї країни.