Здавалося б, є привід заспокоїтися. Російський Союз — це вже вагомо. Нові анклави готові до нього приєднатися, з ним змушені рахуватися неспокійні сусіди. Його вплив поширився на величезні території — величезні за місцевими мірками. Ось тільки освоювати їх ні для кого: людей катастрофічно мало. Було б зупинитися з експансією й оглянутися… Але зупинка може дорого коштувати. Чи не повторять росіяни історичну помилку, заявляючи собі: «Колись продовжимо — тільки обживемося, порядок наведемо на нових землях…»? То що ж робити далі, яку стратегію обрати?