Здається, є привід заспокоїтися. Російський Союз — це вже серйозно. Нові анклави готові приєднатися до нього, з ним змушені рахуватися неспокійні сусіди. Його вплив поширився на величезні території — за місцевими мірками, просто гігантські.
Ось тільки освоювати їх нікому: людей катастрофічно мало. Зупинитися б із експансією, озирнутися… Але зупинка може дорого обійтися. Чи не повторять росіяни історичну помилку, заявляючи самі собі: «Колись продовжимо — от тільки обживемося, порядок у нових землях наведемо…»? Тож що робити далі, яку стратегію обрати?