Сотник. Коник

Михайло Ратников ніяк не міг передбачити, що з болота наляканий хлопчик-християнин підкладе йому таку свиню. Ну, або навпаки — виявиться подарунком долі, як подивитися. Втім, спочатку нікому в фортеці й гадки не могло бути, що за «невідома тваринка» була привезена в лісовим загоном.

Промоклий, голодний, дрібний сирітка — що в ньому такого? та загалом хіба дивина — християни, що тікають із язичницьких земель, хай і ремісники з далекого задвір’я. Діда заклинив кабан — не розпитаєш, хлопчина ще й до підмайстра не доріс, та й знати нічого не знає — звідки? Ні небезпеки, ні користі поки що. Його не вигнали з жалію — і на тому спасибі.

Тому до Мишки на розмову Тимка так і не потрапив. Спочатку бояричу було просто не до того, а потім — майже одразу — на Ратне напали ляхи, і Михайло Ратников мусив піти в похід, так і не дізнавшись, яку «мінy повільної дії» з болота залишили йому в фортеці. І як вона «рвоне», якщо за нею не доглядати. А розгрібати все це довелося старості Арістархові, що саме по собі обіцяло бояричу додаткові головні болі після повернення — відповідати на складні питання та розплутувати хитромудрі вузли, які неодмінно заплетуться і в мізках, і в долях мешканців фортеці — за активної участі Тимки.