Меркурій — це не просто калічений, безневинний ієромонах.
Він — доблестний воїн! Бо колишніх солдатів не буває…
Він був солдатом Римської імперії — спадкоємиці великого Риму. Воював усе життя, досяг високих чинів, втратив родину, але прийшла його остання битва, і каліцтво перекреслило все колишнє життя. Тепер він ієромонах, за волею випадку занесений далеко від батьківщини — у глухий кут Росі. У глухий її кут. І в цій глухомані кояться справи, потенційно здатні вплинути на весь тодішній світ. І йому належить вбудуватися в ці події.
Ось тільки як зрозуміти — це благо чи зло, Бог чи ворог людського роду веде руку тих, кого він зустрічає на своєму шляху — від наближених тураєвського єпископа до хлопчика-сотника й чоловіка-обозника? На чийому боці має битися отець Меркурій — колишній солдат Макарій? Але чому «колишній»? Колишніх не буває…