Вони народилися близнюками й мали мати одну долю на двох. Та їх розділили — і тепер у кожного свій шлях. Алонкей Моен і звичайна людина Айкей — через роки й відстані, борючись і йдучи вперед, шукають себе. Це дорога поразок і перемог, горя і радості, дружби й зради. Вона пахне кров’ю та потом. Її виткано з солі й води.