Продовження звіту добровольця номер Дев’ять. Так, знову сер Дан — самозваний страж ордену Полудених. Він же — дев’ята спроба перенесення свідомості вмираючого в паралельний світ. Пів року в новому тілі й новому світі — можна підбити деякі підсумки.
Із плюсів: я все ще живий, упевнено обживаю замок Мальрок у Межгор’ї.
Тільки не запитуйте, де знаходиться саме Межгор’ї — запитайте щось легше. Якщо вдасться виживати ще два з половиною роки — Межгор’ї офіційно стане моїм, а я відповідно його графом.
Мінусів значно більше — катастрофічно не вистачає робочих рук, місце, самі розумієте, після всіх бід, що на нього обрушилися, популярністю не користується. З приростом власної армії теж складно. Постійно чекаю «в гості» найманих убивць із привітом від «друга-інквізитора». Але все це дрібниці порівняно з головним мінусом.
Дуже серйозно хворий. Що саме зламалося всередині після тієї бійки на пагорбі. Скоро сил до сортиру дійти самотужки не залишиться.
Тож якщо все ж вирішите підірвати Всесвіт і доставити раніше замовлену посилку, додайте до неї ліки від усіх хвороб або принаймні спадкову білу відьму-травницю з загоном шаманів, що камлають. Може, допоможе…