Давні казали, що існують три морські професії: торгівля, рибальство й піратство. У світі, куди невдало закинули добровольця номер дев’ять, думають так само.
Плисти на інший кінець моря до Залізного Мису? До тієї самої грандіозної кузні, де війська богопротивних південців отримують найкрачу у світі зброю й амуніцію? Адже якщо це не серце імперії демонів, то як мінімум — їхня печінка, а такі органи належить ретельно оберігати, хіба що у великі свята роблячи виняток заради рясних випивок. У ті води ось уже сто років ніхто не наважується сунутися. Атакувати темну твердиню двома кораблями, маючи лише одного досвідченого капітана, який уславився хіба що тим, що розбив своє судно об проклятий берег Міжгір’я? Та ще й він одержимий суїцидальними бажаннями: мріє героїчно загинути, як це заведено в чоловіків його роду. Невже знайдуться божевільні, яких удасться записати в команду до такого психа?
Ще як знайдуться, якщо це обіцяє частку з здобичі. Вони й до біса в команду підуть, тільки б не з таким невдахою-капітана. А ти, сер охоронцю, думай, як винести звідти цю саму здобич… і голову заодно.