Адмірал південних морів

Давні говорили, що існують три морські професії: торгівля, рибальство й піратство. У світі, куди невдало закинуло добровольця номер дев’ять, думають так само.

Відправитися на інший кінець моря до Залізного Мису? Туди, до тієї грандіозної кузні, де війська богопротивних південців отримують найкрачу зброю та спорядження у світі? Адже якщо це не серце імперії дема, то щонайменше печінка — а такі органи слід ретельно оберігати, хіба що на великі свята роблячи винятки задля рясних возлиянь. У ті води вже сто років ніхто не наважується сунутися. Атакувати темну твердиню двома кораблями, маючи лише одного досвідченого капітана, який прославився хіба що тим, що розбив своє судно об проклятий берег Межгор’я? Та ще він одержимий суїцидальними бажаннями: мріє героїчно загинути, як прийнято в чоловіків його роду. Невже знайдуться божевільні, яких удасться записати в команду до такого психа?

Ще як знайдуться, якщо це обіцяє частку в здобичі. Вони підуть і до біса в команду, не те що до капітана-невдахи. А ти, пане страж, думай, як винести звідти ту саму здобич… та свою голову теж.