Цей рік видався для мене дуже важким — баронові Вулдиджу, нащадку Суріна Проклятого. Я втратив друга, нажив безліч ворогів, знову посварився з інквізицією, а проблеми з безгрошів’ям ніколи й не закінчувалися. Та, як виявилося, найсерйозніші випробування чекали попереду.
Отож, одного пізнього зимового вечора здійнялася хуртовина… Хіба міг я відмовити в таку негоду трьом людям, що мерзли, які постукали в ворота мого замку з проханням про допомогу? Але варто було б, адже незвані гості негайно влаштували дивну й небезпечну гру в хованки. Якби я знав, що їхній візит принесе мені стільки проблем, я б спустив на незнайомців усіх примар округи!