На м’язах бугриться робота, виварена за день її вправними руками. Тепло треба подати дозовано. Тепер усе розтерти. Чути зітхання насолоди. Ось нарешті — а то все ніяк не вдавалося втягнути цього впертюха в ліжко. А це ж наказ — недвозначний наказ пана: затягнути цього тупуватого вояку в постіль і спокусити своїми чудовими формами. Бо вся армія мріє лише про свого командувача й верховну чаклунку. Хоча тут у герцогстві вона, на жаль, лише друга. Чи, навпаки, слава богам, що друга? І вони дісталися! Дісталися…