Вчора я був звичайним студентом Академії. Сьогодні у мене інопланетний симбіот замість хребта, а саркастичний ШІ в голові знає тисячу способів прокачати моє тіло. Але половина з них незаконна, а друга заборонена в усіх релігіях одразу…
Я стрибучаю як акробат, рву Одарених як папір і клацаю Великими Нездоланними Рівняннями швидше, ніж відкриваю пиво. Бачу дивні сни, де я — не я, а хтось давній і всемогутній. Як наш декан після третьої чашки кави.
Аристократи точать зуби на мій хребет. Чуйна красуня зі студентської ради прожарює в мені поглядом такі дірки, ніби я або божевільний, або її майбутній хлопець…
Раніше я хотів вижити на стипендію. Тепер би просто вижити…