Учора я був звичайним студентом Академії. Сьогодні в мене інопланетний симбіот замість хребта, а саркастичний ШІ в голові знає тисячу способів прокачати моє тіло. Але половина з них незаконна, а друга заборонена в усіх релігіях одразу… Я стрибаю, як акробат, Розриваю Одарених як папір і клацаю Великими Нерозв’язаними Рівняннями швидше, ніж відкриваю пиво. Бачу дивні сни, де я — не я, а хтось давній і могутній. Як наш декан після третьої чашки кави. Аристократи точать зуби на мій хребет. Уважна красуня з ради студентів прожигає в мені поглядом такі дірки, ніби я або божевільний, або її майбутній хлопець... Раніше я хотів вижити на стипендію. Тепер би просто вижити…