Вчора я був звичайним студентом Академії. Сьогодні в мене інопланетний симбіот замість хребта, а саркастичний ШІ в голові знає тисячу способів прокачати моє тіло. Але половина з них незаконна, а друга заборонена в усіх релігіях одразу…
Я стрибаю, мов акробат, розриваю Одарених як папір і клацаю Великі Нерозв’язні Рівняння швидше, ніж відкриваю пиво. Бачу дивні сни, де я — не я, а хтось давній і могутній. Як наш декан після третьої чашки кави.
Аристократи точать зуби на мій хребет. Наполеглива красуня зі студентської ради прожигає в мені поглядом такі діри, ніби я або божевільний, або її майбутній хлопець…
Раніше я хотів вижити на стипендію. Тепер би просто вижити…