Мене звати Владислав Волков. Принаймні так написано в документах, знайдених разом зі мною в рятувальній шлюпці посеред пустоти. Я цього не пам’ятаю. Я не пам’ятаю нічого: ні свого минулого, ні корабля «Ранковий Вандерер», на якому нібито служив. Для всесвіту мене не існує — ні в жодній базі даних, ні в жодному архіві. Я — людина-привид.